ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ БАТЬКІВ

Відповідальність батьків передбачена:

                                                                    Сімейним кодексом України

Стаття 141. Рівність прав та обов’язків батьків щодо дитини
мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою;
розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.

Стаття 155. Здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов’язків
здійснення батьками своїх прав та виконання обов’язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності;
батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини;
відмова батьків від дитини є неправомірною, суперечить моральним засадам суспільства;
ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Стаття 180. Обов’язок батьків утримувати дитину
Батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Стаття 181. Способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину
способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними;
за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі;
за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі;
у разі виїзду одного з батьків за кордон на постійне проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти стягуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
якщо місце проживання батьків невідоме або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога. Порядок призначення цієї тимчасової державної допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

А також статті 164, 165, 166, 170.

Законом України “Про освіту”

Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини

1. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.

2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані:
постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей; поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім’ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;
виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;
сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;
виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї.
Стаття 60. Права батьків

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:

вибирати навчальний заклад для неповнолітніх дітей;
обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування навчальних закладів;
звертатися до державних органів управління освітою з питань навчання, виховання дітей;
захищати у відповідних державних органах і суді законні інтереси своїх дітей.

Кодексом про адміністративні правопорушення України. Стаття 184.

      Кримінальним кодексом України. Статті 164, 166, 167.Правове виховання дітей у сім’ї

Для ефективного здійснення правового виховання дітей у сім’ї батьки повинні володіти певним обсягом правових знань, методикою виховного впливу на дітей, можливостями використання права у вихованні.

Прогнозуючи виховну роботу з батьками, виходять з того, що наявність у нашому суспільстві правопорушень і злочинності серед неповнолітніх, омолодження цих небажаних явищ в основному спричинюються помилками та недоліками сімейного виховання, вони є „продуктом” несприятливих умов життя в сім’ї. Соціологічні, правові, психолог-педагогічні дослідження переконують, що неповнолітні правопорушники свій перший негативний досвід набули в сім’ї та побутовому оточенні.

„У ході дослідження встановлено, що переважна більшість неповнолітніх, які у віці 12-15 років стали на шлях правопорушень, виховувались тривалий час у сім’ях, де змалку були свідками постійних сварок, пиятик, бійок, аморальної поведінки батьків та інших членів родини, хабарництва, корисливості, кар’єризму. Як правило, ніхто по-справжньому не цікавився малюками, не звертав уваги на їхні захоплення і нахили, думки та прагнення. Зате діти уважно придивлялись до поведінки батьків, їхніх взаємин, вчинків, ставлення до інших людей, прислухалися до розмов у родинному колі. Все почуте й побачене стало їм прикладом для наслідування.

Одним із шляхів попередження та подолання означеного явища має стати правова освіта батьківської громадськості взагалі і своєчасне обґрунтоване застосування правових заходів впливу на сім’ї, які „продукують” неповнолітніх, схильних до аморальної та неправомірної поведінки.

У правовому вихованні дітей у сім’ї важливо, щоб сімейні моральні і правові норми базувалися на загальнолюдських моральних принципах і нормах права, бо уявлення про добро і зло, про те, що чесно і що нечесно, гідне і ганебне, формується залежно від того, що саме схвалюється чи засуджується родиною.

У правовиховній роботі з батьками ми передусім домагаємось усвідомлення ними того, що виховання дітей в сім’ї – не приватна справа батьків, а діяльність, яка спрямовується законом. Саме закон визначає її цілі, принципи. Правове регулювання взаємовідносин у сім’ї спрямоване на те, щоб забезпечити найбільш доцільний зміст виховного ставлення до неї. Воно спирається на закономірності життя сім’ї і формування особистості дітей.

Роль сучасної сім’ї, її завдання, стан сімейного виховання і взаємодія батьків і педагогів базується на правовій основі життєдіяльності сім’ї. Моральні і правові вимоги стосовно сімейного виховання не суперечать одне одному, а складають оптимальне поле для ефективної виховної діяльності батьків і педагогів.

Правові норми, які регулюють виховання в сім’ї та її взаємодію з іншими учасниками виховання неповнолітніх, допомагають батькам та іншим старшим членам сім’ї точно визначити своє конкретне місце у формуванні особистості підростаючого покоління.

Для того, щоб правові норми активно впливали на процес сімейного виховання, необхідно, щоб батьки та інші дорослі члени сім’ї не тільки знали загальний зміст закону як регулятора сімейного виховання, а щоб знали самі принципи, зміст правової характеристики, роль і сутність сімейного виховання, джерела деталізованої інформації про вимоги законів, що мають відношення до тих чи інших життєвих ситуацій.

У роботі з батьками виходять з того, що необхідною передумовою і складовою частиною формування відповідального ставлення батьків до виховання дітей у сім’ї є повна, всебічна і своєчасна інформованість їх відносно діючого законодавства про їх обв’язки з формування особистості, охорони інтересів, фізичного і морального здоров’я дітей. Без точного знання закону важко забезпечити гармонійне поєднання прав і обов’язків батьків або осіб, які їх заміняють. Вимоги закону слід розглядати і як орієнтир для самовиховання, регулювання життєдіяльності батьків і інших членів сім’ї.

Конституцією України, законодавство про освіту, шлюб, сім’ю та інші формулюють права і обов’язки батьків та інших дорослих членів сім’ї, визначають зміст виховання в сім’ї, вказують на найдоцільніші виховні дії, передумови для вирішення в конкретних випадках складних ситуацій і суперечок, які виникають у цьому процесі, для того, щоб спрямувати його хід і результати у відповідності з вимогами суспільства. Права даються батькам не над дітьми, а в ім.’я їх інтересів, інтересів їх правильного виховання.

Вся система виховання дітей у сім’ї, у тому числі і правового, позиція батьків і інших, дорослих членів сім’ї стосовно дітей повинна ґрунтуватися на знанні і усвідомленні своїх і прав прав дітей, обов’язків, виховних цілей, визначених законом, розумінні їх значення і солідарності з ними.

У правовиховній роботі з батьками важливо домагатися розуміння ними того, що не вихована в дитинстві людина, як зауважив В.Сухомлинський, подібна на літак, випущений у політ з ушкодженим двигуном: якщо його відремонтувати не вдасться, він гине сам і призводить до загибелі людей. Це обране порівняння видатного педагога дозволяє усвідомити роль суспільства і відповідальність сім’ї за майбутнє дітей.

З точки зору правового виховання саме в сім’ї формується у дітей ставлення до прав і обов’язків громадянина, до поєднаних з ними розумінням соціальних ролей в усім їх різномаїтті, усвідомленням відповідальності перед близькими, перед іншими людьми і перед усім суспільством. Батьки передають дітям свою моральну позицію, своє уявлення щастя і обов’язок, життєві цілі.